Бізнес без юридичних бар'єрів

Будь-яка фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, вважається її автором. Твором може вважатися комп’ютерна програма, а бази даних, веб-сайти можна кваліфікувати як сукупність творів. З моментом створення твору пов’язаний момент виникнення авторського права, яке поділяється на особисті немайнові та майнові права.

Використання останніх можливо завдяки цілому ряду договорів, які обов’язково мають укладатися в письмовій формі. Усна форма передбачена лише для окремих випадків, встановлених законом.

Найпоширенішими  видами договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є:

  1. ліцензійний договір;
  2. договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
  3. договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

І хоча в законі встановлений перелік договорів, що можуть укладатися при переході майнових прав від автора до іншої особи, проте його не можна вважати вичерпним, оскільки на практиці модель авторського договору залежатиме від конкретних обставин та кінцевої мети сторін, які бажають його укласти.

Професійна допомога до моменту оформлення авторського договору знадобиться саме для розуміння того, про який об’єкт авторського права йдеться мова, хто є автором цього твору та які права він бажає передати або продати іншій особі. А визначеність цих базових умов, грамотна правова деталізація їх в тексті сприятиме тому, що саме такий договір буде спрямований на захист прав автора від неправомірного заволодіння його правами, оскільки майнові права, що не зазначені в договорі, вважаються не переданими.

Інша проблема, пов’язана із об’єктами авторського права, стосується творів, що були створені під час виконання службових обов’язків. Законом закріплене правило, що за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором або цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Отже, у такому випадку мова йдеться вже й про зміст трудових договорів, що мають укладатися із найманими працівниками, які під час здійснення своїх трудових функцій створюють службові твори. Простим прикладом таких трудових відносин можуть слугувати підприємства у сфері ІТ-бізнеса, де кожна комп’ютерна програма, веб-сайт, база даних  – це об’єкт авторського права.

Юридично грамотно складений у такому випадку трудовий договір убезпечує роботодавця від сплати зайвої авторської винагороди працівнику або укладення авторського договору з ним в широкому розумінні цього поняття.

Фахівці АО WinnerLex, маючи відповідний досвід, грамотно та оперативно допоможуть у виборі потрібної договірної конструкції з урахуванням конкретних вимог клієнта та  особливостей його комерційної діяльності.

Фахівці
prev
next
Ми надаємо правову допомогу на етапі організації, укладення, виконання, внесення певних змін або розірвання:

ліцензійного договору;

договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

договору щодо розпоряджання іншими майновими правами інтелектуальної власності.

Наші професійні переваги
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ми маємо команду професіоналів, які мають успішний досвід в галузі авторського права
ДОСВІД наша компанія об’єднує адвокатів з багаторічним досвідом, який надає нам певні переваги у конкурентному середовищі щодо надання подібних послуг, а отже наша ефективність доведена довірою постійних клієнтів та часом
ПРОАКТИВНІСТЬ бачимо можливі загрози, і захищаємо від можливих ризиків
КОМПЕТЕНТНІСТЬ добре розуміємось на структурі та змісті правовідносин у сфері авторського права, забезпечуємо індивідуальній підхід до кожного клієнта
ПРОФЕСІОНАЛІЗМ наші спеціалісти мають репутацію професіоналів, тому що мають достатньо досвіду для успішного вирішення самих складних правових питань наших клієнтів
ОПЕРАТИВНІСТЬ «швидка юридична допомога» при виникненні проблем юридичного характеру кожному клієнту
Поради адвоката:
prev
next
Відповіді на найчастіші запитання
Чи правомірна вимога ліцензіара про стягнення плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності у разі невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта?

 

Так, правомірна.

Якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об’єкта (якщо договір є чинним). У разі коли сторони ліцензійного договору погодили розмір зазначеної плати у формі відрахувань від доходу, сума плати може визначатися виходячи з ціни, яка за порівнюваних обставин звичайно стягується за правомірне використання об’єкта інтелектуальної власності. У визначенні ціни ліцензії може застосовуватись дохідний підхід до оцінки майнових прав інтелектуальної власності, який відповідно до пункту 9 Національного стандарту № 4 “Оцінка майнових прав інтелектуальної власності”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185, ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів у вартість об’єкта оцінки.

Чи можлива одностороння відмова від ліцензійного договору у позасудовому порядку?

Так, можлива.

Положенням ч. 2 ст. 1110 ЦК України передбачена можливість відмови від ліцензійного договору, яка не потребує для своєї реалізації звернення до суду (що не виключає можливості оскарження в суді обґрунтованості такої відмови). Відмова вважається такою, що відбулася, з моменту одержання ліцензіаром або ліцензіатом повідомлення про неї, якщо інше не передбачено договором.

Чи може видавець твору бути представником автора в суді з усіма правами, наданими позивачу, якщо він у такий спосіб захищає права автора? Чим підтверджується статус видавця у такому випадку?

 

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я і не заявить про своє авторство. Отже, до тих пір суд не вправі повернути позовну заяву з мотивів відсутності в ній справжнього імені автора і неподання довіреності від автора. При поданні позовноїзаяви видавцеві достатньо надати суду примірник твору, на якому зазначено ім’я чи найменування цього видавця.

Справжнє ім’я автора та умови додержання анонімності зазначаються в договорі, яким визначено відносини між автором і видавцем. Такий договір не є предметом спору про використання твору, опублікованого анонімно чи під псевдонімом, і не підлягає дослідженню в судовому розгляді.

У разі якщо автор відповідного твору не розкриє своє ім’я або не заявить про своє авторство до вирішення спору по суті, суд приймає рішення про задоволення позову на користь видавця.

Вас також можуть зацікавити
thanks