Правовідносини, пов’язані з обмеженням монополізму та захистом суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, а тому розглядаються господарськими судами.
Нещодавно в Україні був створений Вищий суд з питань інтелектуальної власності, який розглядатиме справи у спорах стосовно прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування, у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, справи про визнання торговельних марок добре відомими, у спорах щодо прав автора і суміжних прав, щодо укладення, зміни, розірвання та виконання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, а також у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції щодо неправомірного використання позначень або товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробів, збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, оскарження рішення Антимонопольного комітету із зазначених питань.
Особливої уваги також заслуговує практика оскарження рішень АМКУ, які стосуються процесу публічних закупівель. Органом оскарження в процесі придбання замовниками товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти є Антимонопольний комітет України. Комітет з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов’язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України та у випадках непогодження з висновками – оскаржуються в судах адміністративної юрисдикції.
Адвокати Адвокатського Об’єднання WinnerLex мають багаторічний та успішний досвід у сфері представництва інтересів своїх клієнтів у спорах з Антимонопольним комітетом України та його органами з різних питань. Спори з АМКУ, очевидно, є одними з найскладніших для розгляду, оскільки сьогодні вони розглядаються судами різних юрисдикцій та вимагають знання не лише специфічних юридичних аспектів, але й економічних, а іноді й суто технічних, а це в свою чергу є найпершою підставою для звернення за професійною допомогою – до адвокатів нашого об’єднання.
Досвід роботи: 19 років Спеціалізація: супровід складних судових спорів, податкова, митна та антимонопольна практика, агроправо, ІТ та M&A
Досвід роботи: 21 рік Спеціалізація: супровід господарських, цивільних, трудових та адміністративних спорів, енергетика
- представництво у судових спорах з АМКУ та його органами;
- оскарження рішень АМКУ у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме:
- про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- про усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом’якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання на конкуренцію;
- про визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- про примусовий поділ суб’єкта господарювання;
- про накладення штрафу;
- про заборону концентрації;
- про блокування цінних паперів;
- оскарження рішення АМКУ, що прийняте за результатами розгляду скарги, поданої відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
При оскарженні рішень органів Антимонопольного комітету України варто пам’ятати, що строки на оскарження, передбачені законом, не підлягають поновленню.
Зверніть увагу, що рішення постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель оскаржуються в судах адміністративної юрисдикції, проте скарги щодо укладених договорів про закупівлю розглядаються в лише в судовому порядку та в судах господарської юрисдикції.
Важливим моментом при оскарженні рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення визначеної законом компетенції цих органів та порядку прийняття рішень. Порядок прийняття рішення вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.
Саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснення розгляду цієї справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Разом з тим, наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав є підставою для визнання його недійсним. У той же час при вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження.
Так. Визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.
Так, проте з певними часовими обмеженнями.
Вирішуючи спори, пов’язані із зобов’язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським суди виходять з того, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акту державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов’язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України “Про захист економічної конкуренції”), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акту державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
