Розвиток бізнесу нерозривно пов’язаний з залученням кваліфікованих працівників, у тому числі на підставі трудових відносин та відповідно норм Кодексу законів про працю. Однак відомо, що КЗпП було видано ще за соціалістичного періоду, відтак залишається неврегульованими нормативно багато аспектів сучасної співпраці роботодавця та працівника.
Таке неврегулювання, а також інші підстави (наприклад, недостатньо детальні обговорення щодо правового статусу та обсягу робіт при прийомі на роботу, особисті мотиви тощо) можуть викликати конфлікти та врешті – трудові спори. У разі неможливості вирішення конфлікту між роботодавцем та працівником шляхом переговорів, ініціатор звертається до суду, щоб захистити свої права та інтереси. І дуже важливо для роботодавця ще на етапі початку трудового спору розробити правильну судову стратегію захисту та підготувати усі ефективні аргументи.
Як адвокати бізнесу, ми маємо широкий досвід відстоювання прав та інтересів як до, так і під час судового розгляду трудових спорів, що дозволяє клієнтам на практиці не тільки заощаджувати час та кошти, але й суттєво мінімізує репутаційні втрати та проблеми із контролюючими органами.
Ми маємо успішний досвід у вирішенні різної складності трудових спорів щодо:
- Підписання, зміни, оскарження та припинення трудових договорів та контрактів;
- Стягнення заборгованості заробітної плати, відшкодування моральних збитків, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, за затримку виплати заробітної плати, тощо;
- Незаконного звільнення;
- Трудових спорів із працівником;
- Притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- Переведення на іншу роботу або на інше робоче місце із змінами умов роботи;
- Відновлення на роботі, зміна дати і причини формулювання причини звільнення;
- Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю працівника;
- Відшкодування шкоди у зв’язку із отриманням виробничої травми;
- Інших спорів.
Суб’єкт господарювання має право не допустити посадових осіб контролюючого органу, якщо орган державного нагляду здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду за тим самим фактом, що був підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу фіскальної служби про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. Отже, при укладенні трудового договору, незалежно від його форми (усна чи письмова) обов’язковим є складання відповідного наказу чи розпорядження.
Працівник має право на додаткову оплачувану щорічну відпустку у разі навчання у вищому навчальному закладі, навчальному закладі післядипломної освіти та аспірантурі, профспілкового навчання лише у випадку, якщо він надає роботодавцеві довідку-виклик із навчального закладу.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, тощо.
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Важливо, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Строки обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.