ІТ-бізнес в Україні останнім часом стрімко розвивається, тому в ІТ-компаніях виникає необхідність якісного юридичного супроводження їх діяльності, для того, щоб виключити настання не бажаних для бізнесу негативних правових наслідків, а у разі настання таких наслідків – мінімізувати затрати коштів та часу на вирішення різного роду юридичних питань.
ІТ-адвокат має орієнтуватися у різних галузях права, оскільки під час ведення ІТ-бізнесу виникають різноманітні юридичні питання, які притаманні як бізнесу в цілому в Україні, так і такі, що є специфічними саме для цієї сфери.
Наприклад, український ІТ-бізнес часто співпрацює і іноземними замовниками, які розраховуються валютою за виконані роботи чи надані послуги, у зв’язку з чим постає питання дотримання валютного законодавства.
Створення ІТ-компаній та продаж стартапів має відбуватися з дотриманням вимог законодавства.
Здійснення ІТ-бізнесу, як і будь-якого іншого бізнесу, пов’язане з укладанням різноманітних договорів. При цьому, договірна робота в ІТ-сфері суттєво відрізняється від такої ж роботи у порівнянні, наприклад, з промисловим підприємством. Так, це можуть бути договори на спільну розробку ПО, інтернет-сайтів, ліцензійні договори, договори щодо комерційної таємниці і нерозголошення конфіденційної інформації, контрактів на відчуження графічного дизайну і передачу вихідних кодів. Отже, ІТ-адвокат має володіти не тільки знаннями договірного права, але і розуміти специфіку договорів в ІТ-сфері.
ІТ-бізнес, як і будь-яка інша підприємницька діяльність, пов’язаний із оподаткуванням, тому адвокат, що супроводжує ІТ-компанію, має забезпечити мінімізацію податкових ризиків, а отже – знати податкове право, яке є дуже складним та до того ж постійно змінюється в нашій країні. Гострим питанням залишається також перекваліфікація контролюючими органами цивільно-правових угод з ФОПами на трудові відносини, що тягне за собою накладення значних штрафів на ІТ-компанії за використання найманої праці без оформлення трудових відносин.
Нерідко виникають ситуації, коли замовники своєчасно не розраховуються з ІТ-компаніями за надані послуги чи виконані роботи, у зв’язку з чим виникає потреба у підготовці та направленні боржникам претензій, а у разі, якщо борг не погашено в претензійному порядку, – у примусовому стягненні боргу в судовому порядку.
Як і інший бізнес в нашій країні, ІТ-сфера потерпає від зловживань з боку правоохоронних органів у зв’язку з необґрунтованими кримінальними провадженнями, обшуками, виїмками комп’ютерної техніки.
Більш специфічними правовими проблемами у порівнянні з іншими галузями для ІТ-сфери є порушення авторського права, використання неліцензованого софту, порушення комерційної таємниці та розголошення конфіденційної інформації.
Отже, як бачимо, ведення ІТ-бізнесу пов’язане з великим колом юридичних питань із різних галузей права – господарського, авторського, податкового, трудового, валютного, а часом і кримінального права. Є очевидним, що один юрист не може володіти на однаково гарному рівні теоретичними знаннями та практичним досвідом у всіх цих різних сферах, у зв’язку з чим для належного юридичного супроводження господарської діяльності ІТ-фірмі бажано звернутися до юридичної компанії, яка має у своєму складі ряд вузькофахових спеціалістів, щоб забезпечити комплексне вирішення питань у всіх цих різних галузях права.
Адвокати нашого об’єднання мають багаторічний досвід вирішення комплексних юридичних проблем ІТ-сектору та чітко розуміють причини їх виникнення, завдяки відмінним знанням можуть проаналізувати будь-яку правову ситуацію в усій її площині та застосувати ефективні способи захисту інтересів клієнта.
Досвід роботи: 19 років Спеціалізація: супровід складних судових спорів, податкова, митна та антимонопольна практика, агроправо, ІТ та M&A
Досвід роботи: 21 рік Спеціалізація: супровід господарських, цивільних, трудових та адміністративних спорів, енергетика
Досвід роботи: 11 років Спеціалізація: податкові та митні спори, супровід податкових перевірок, корпоративні спори, договірна діяльність
Досвід роботи: 6 років Спеціалізація: господарське та цивільне право, податкова та митна практика, корпоративне право
Досвід роботи: 11 років Спеціалізація: супровід господарських, цивільних, трудових та адміністративних спорів, перевірки
- захист авторського права на програмне забезпечення;
- консультування та супроводження процедури реєстрації бізнесу;
- складання договорів про надання ІТ-послуг;
- юридичне супроводження стартапів;
- супроводження аутсорсингових ІТ-компаній;
- податкова оптимізація та структурування;
- захист інтересів у судах всіх інстанцій;
- здійснення юридичного аудиту ІТ-бізнесу;
- відпрацювання ризиків перекваліфікації ФОП у штатних працівників;
- побудова правової структури ІТ-бізнесу та стартапів;
- розроблення та впровадження механізму захисту конфіденційної інформації та комерційної таємниці на підприємстві.
Цивільно-правовий договір в основі має юридичну рівність, адже укладається він за волевиявлення двох осіб – замовника та виконавця, на власний розсуд яких досягається домовленість про виконання робіт/надання послуг. Характерною особливістю такого договору є те, що даний договір може укладатися як між двома так і більше сторонами, укладення такого договору спрямовується на прийняття, припинення чи зміну прав або обов’язків цих сторін. Радимо результат виконаної роботи/наданих послуг оформлювати відповідними актами приймання-передання.
Договір ІТ-компанії з ФОП не має містити ознак трудового договору, проте, взаємні права та обов’язки сторін узгоджуватися повинні. Укладання такого договору несе в собі певний ризик, у зв’язку з чим бажано прописувати в тексті договору умови про відповідальність за невиконання обов’язків сторонами. У договорі не слід вказувати робочий час, протягом якого виконавець виконує роботу, оскільки він самостійно обирає режим, за яким буде надавати послуги/виконувати роботи.
В результаті створення комп’ютерної програми та відображення її на матеріальному носії виникає авторське право. Тобто для самого факту виникнення авторського права формально жодна його реєстрація не потрібна. Однак, вона необхідна для того, щоб вступити в господарські відносини, для підписання договорів, убезпечити свої інтереси, як володільця такого права.
Щоб мати можливість притягнути до відповідальності особу, яка порушила умови NDA й розголосила конфіденційну інформацію, необхідно дотримуватися формального порядку віднесення інформації до конфіденційної; повідомити сторону, що приймає, про те, яка саме інформація є конфіденційною, і зафіксувати це; підтвердити факт розголошення конфіденційної інформації й обґрунтувати суму збитку внаслідок такого розголошення. Угода про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA) має бути не шаблонна, а також містити реальні юридичні санкції.
Якщо працівником підприємства було розголошено відомості, які містять комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію, він несе відповідальність за вчинене лише у тому випадку, якщо на підприємстві затверджено положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і такий працівник був ознайомлений із цим положенням та засвідчив своїм підписом таке ознайомлення.
Щоб уникнути перекваліфікації цивільно-правових відносин у трудові, потрібно чітко розмежовувати відносини з ФОП, як самостійним суб’єктом господарювання, та фізичною особою, як працівником. Сформулюємо основні ознаки юридично правильного договору з ФОП:
- Особа, що виконує роботу чи надає послуги, виступає виконавцем.
- Вона самостійно сплачує податки та збори.
- Не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку замовника.
- ФОП самостійно забезпечує себе засобами для виконання завдання замовника.
- Підприємець може одночасно працювати з іншими суб’єктами господарювання без погодження цього моменту з замовником.
- Розрахунки між сторонами відбуваються на основі актів виконаних робіт чи наданих послуг.
Потенційний покупець ІТ-компанії обов’язково повинен провести юридичний аудит бізнесу, який планується придбати, – так званий Due diligence, що є процедурою детальної незалежної зовнішньої правової перевірки об’єкту, що продається. Ця процедура дозволяє отримати аргументовану відповідь щодо доцільності фінансових вкладень в намічений об’єкт. Тривалість та зміст цього аудиту бажано прописати в попередньому договорі між потенційними продавцем та покупцем, а також зазначити, що власник бізнесу не може перешкоджати проведенню перевірки та якщо результати перевірки виявляються незадовільними, забезпечувальний платіж повертається покупцеві і договір анулюється. Якщо результати перевірки задовольняють сторін, після цього можна укладати основний договір про придбання бізнесу.
