Успіх бізнесу у чималій мірі залежить від ступеня його захищеності від ризиків, пов’язаних з розголошенням інформації, що тісно пов’язана з видами та характером підприємницької діяльності.
В процесі здійснення бізнесу постійно відбуваються різноманітні комунікації – з клієнтами, між партнерами, між роботодавцем та працівниками. Отже виникають ризики розголошення інформації з обмеженим доступом у процесі таких комунікацій. При цьому, деяка інформація є надзвичайно важливою та цінною, оскільки завдяки володінню нею конкретний бізнес заробляє гроші, надає певні конкурентні переваги. Отже, якщо ця інформація опиниться у сторонніх осіб, вся модель ведення бізнесу може опинитися під загрозою. Саме тому захист комерційної таємниці є однією з ключових потреб бізнесу.
Одним із способів захисту від антиконкурентних дій з боку третіх осіб є введення на підприємстві режиму комерційної таємниці, який дозволить підприємству використовувати встановлені законодавством механізми захисту стратегічно важливої інформації, а також притягати до відповідальності осіб, що розголошують комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію.
Адвокатське об’єднання WinnerLex має багаторічний досвід захисту своїх клієнтів від недобросовісних антиконкурентних дій з боку третіх осіб, що дозволяє нам досягати очікуваних результатів та є одним з чинників довіри наших клієнтів.
Ми розуміємо, що в кожного клієнта є свої пріоритети щодо визначення стратегічно важливої інформації та переліку осіб, які повинні мати доступ та/або обмежений доступ та/або максимальний захист від розголошення.
Тому ми завжди діємо за методом персоніфікованого підходу, визначаючи потреби кожного окремого клієнта.
складення алгоритму пропонованих дій та обґрунтування їх необхідності;
розробка внутрішньої документації (положення про комерційну таємницю, посадових інструкцій, наказів, угод про нерозголошення тощо) та механізмів їх впровадження на підприємстві;
внесення змін в трудові договори/контракти;
внесення змін в установчі документи клієнта;
вжиття заходів для притягнення до відповідальності працівників, які розголосили комерційну таємницю;
оскарження до Антимонопольного комітету України недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного збирання, розголошення чи використання комерційної таємниці;
супровід судових спорів, пов’язаних із комерційною таємницею та конфіденційною інформацією;
– вжиття заходів щодо зменшення ризиків розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації під час надання відповідей на запити державних органів та проведення ними перевірок.
Комерційна таємниця згідно статті 420 Цивільного кодексу України належить до об’єктів права інтелектуальної власності. При цьому, відомості комерційного характеру є комерційною таємницею лише у тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням керівника підприємства, здійсненого з дотриманням вимог чинного законодавства.
Комерційну таємницю не становлять: установчі документи та документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю (дозволи, ліцензії); інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; документи про сплату податків і обов’язкових платежів; відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню (публікація річної звітності емітента цінних паперів).
Діючий на даний час Кодекс законів про працю не містить статей, які б прямо встановили обов’язок працівників по нерозголошенню інформації, що складає комерційну таємницю. Саме тому на підприємстві необхідно розробити та затвердити Положення про комерційну таємницю, яке стане одним з ефективних кроків на шляху до вирішення проблеми захисту конфіденційної інформації.
У Положенні про комерційну таємницю слід зазначити: перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю; правила доступу до інформації, яка є комерційною таємницею; відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Працівник обов’язково повинен бути попередньо ознайомлений під розписку з переліком інформації, що складає комерційну таємницю. Адже якщо йому не відомо про те, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не несе відповідальності за їх розголошення.
До комерційної таємниці може бути віднесена інформація про рівень прибутку та цінова політика; плани розвитку підприємства (бізнес-плани); відомості про укладені або заплановані договори; дані про контрагентів (постачальників і покупців); власні винаходи, раціоналізаторські пропозиції та технологічні процеси, які не захищено авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.
Перш за все, працівник обов’язково має бути ознайомлений під розпис з Положенням про комерційну таємницю, де будуть міститися відповідні пункти, що передбачають види відповідальності за розголошення комерційної таємниці. За загальним правилом, в залежності від певних обставин (суми спричинених збитків, повторюваності вчинення порушення) працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (догана, звільнення) та до матеріальної відповідальності (як правило, у межах одного середнього місячного заробітку, більші суми можуть бути стягнуті на підставі рішення суду).
На даний час стаття 232 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність у вигляді штрафу за умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності.