Під час здійснення господарської діяльності підприємств нерідко виникають спірні ситуації з контрагентами по самим різноманітним питанням. Це може бути несвоєчасна оплата товару або послуг, несвоєчасна поставка продукції, виконання неякісних робіт тощо. У таких випадках до звернення до суду з позовом підприємство може пред’явити другій стороні письмову претензію. Це може дозволити зекономити час та грошові кошти на судовий спір, оскільки друга сторона може виконати вимоги на підставі претензії, не чекаючи звернення до суду. У разі ж отримання письмової відповіді про відмову у задоволенні претензії Ви будете обізнані про підстави, якими опонент може обґрунтовувати свої заперечення в суді, що дозволить краще підготуватися до майбутнього судового спору.
Крім того, судді нерідко більш прихильно сприймають позицію сторони, якщо перед зверненням до суду було пред’явлено претензію, оскільки у відповідності до Господарського процесуального та Цивільного процесуального кодексів України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору.
Наш досвід показує, що направлення контрагентові юридично грамотної претензії із посиланням на відповідні норми законодавства та позитивну судову практику, із вказівкою на те, що у випадку судового спору до основного зобов’язання будуть додані вимоги із компенсації штрафних санкцій, правової допомоги та судового збору, суттєво підвищує вірогідність на вирішення спірної ситуації не доводячи справу до суду, а сторін – до конфлікту та розриву відносин.
проведення правового аналізу договору та відповідних документів щодо наявності порушень договірних зобов’язань;
підготовка тексту претензії;
підготовка тексту відповіді на претензію;
надання консультацій щодо ведення претензійної роботи на підприємстві.
У претензії слід зазначити: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому вона пред’являється; вихідний номер і дата; обставини, на підставі яких пред’явлена претензія і докази, що їх підтверджують; посилання на відповідні нормативні акти; вимоги заявника; сума та розрахунок претензії, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік копій документів, що додаються до претензії.
Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися рахунок на оплату суми претензії та два екземпляри актів звіряння взаєморозрахунків між сторонами.
У разі неотримання відповіді на претензію може бути надіслано лист-нагадування про прискорення надання відповіді на претензію, який підписується і надсилається в тому ж порядку, що і сама претензія.
Якщо до претензії не додані всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребовуються у заявника претензії із зазначенням строку їх надання. У разі ненадання витребуваних документів у встановлений строк претензія розглядається за наявними документами.
Відповідь на претензію повинна містити повне найменування та поштові реквізити підприємства, що дають відповідь, та підприємства, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь; перелік доданих до відповіді копій документів та інших доказів (транспортні документи про відвантаження продукції (товарів), копія платіжного доручення про перерахування заборгованості (у разі визнання вимог).
Претензія, після підписання керівником підприємства, надсилається адресатові за його юридичною адресою цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення, або вручається під розписку нарочно.
В претензії можуть бути заявлені всі обґрунтовані вимоги, як то сплата боргу з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат, розірвання договору, вимога виконати зобов’язання в натурі.
У такому випадку доцільно якнайшвидще звернутися із відповідним позовом до суду, адже позовна давність для звернення до суду із вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до статті 258 ЦК України застосовується в один рік, причому за статтею 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.