Трудове право

Довгий час в Україні питання трудового права обмежувалися трудовими спорами між працівниками і роботодавцями з питань невиплати заробітної плати, незаконного звільнення та ін. Проте останнім часом питання дотримання законодавства про працю набули особливої ​​актуальності в силу збільшення відповідальності роботодавця за такі порушення.

Трудове законодавство України є найбільш застарілим та неадаптованим до сучасних бізнес-реалій, адже основні нормативні акти, що регулюють трудові відносини в Україні, є радянський Кодекс законів про працю 1971 року та ратифіковані Конвенції МОП ще з 1921 року. Соціалістична модель трудових відносин вже давно не відповідає сучасним реаліям та запитам бізнесу, відтак на практиці виникає багато питань стосовно правозастосування застарілих трудових норм. До того ж діюче трудове законодавство не враховує особливості трудових відносин залежно від специфіки індустрії бізнесу, адже трудові відносини в сфері ІТ суттєво відрізняються від аграрної галузі, але регулювання відбувається одними і тими нормами КЗпП.

Крім того, наявне нормативне врегулювання трудових відносин містить суттєвий дисбаланс між правами/обов’язками роботодавців та працівників на користь останніх. Так, наприклад, працівник має право звільнитися за власним бажанням та залишити роботу впродовж 2 тижнів з моменту виникнення такого бажання та написання заяви, при цьому роботодавець не має права звільняти за власним бажанням працівників, максимум за угодою сторін. Крім того, ще досить багато рішень роботодавця мають бути погоджені в профспілковим комітетом або уповноваженим трудовим колективом органом. І таких прикладів можна навести ще чимало.

Тож сучасні трудові відносини між керівництвом бізнес-структури та найманими працівниками досить часто не мають актуального правового регулювання, що на практиці призводить до різного трактування норм та поведінки самими учасниками. Така неврегульованість, а тим більше незнання діючих трудових норм може викликати на практиці не тільки внутрішні трудові конфлікти, а ще й проблеми з контролюючими органами, зокрема, з органами Держпраці України та Державної податкової служби. Неприємним моментом є тут також той факт, що інспектора Держпраці мають право передавати правоохоронним, в тому числі податкових, органам інформацію про виявлені порушення, що крім відповідальності за порушення трудового законодавства може спричинити податкові донарахування та штрафи. І тільки від якісної роботи адвоката з трудового права може залежати сприятливий для клієнта результат справи.

Крім того, за порушення роботодавцем трудових прав працівників законодавством передбачено фінансову відповідальність (у вигляді надмірних штрафів), а також притягнення посадових осіб роботодавців до адміністративної та кримінальної відповідальності. При цьому, що стосується кримінальної відповідальності,то в Кримінальному кодексі України не визначено чітко, які саме порушення можуть бути підставою для її застосування, а згадується лише «грубе порушення законодавства про працю», що є оціночним поняттям на розсуд судді.

Відтак завчасне юридичне реагування на ризики у правовідносинах з працівниками, належне оформлення усієї необхідної документації, супровід при взаємодії з контролюючими органами завжди сприяє мінімізації фінансових ризиків та ризиків притягнення до інших видів відповідальності, а також забезпечує формування репутаційного іміджу клієнта як надійного роботодавця та сумлінного платника податків.

Наше Адвокатське об’єднання вже багато років спеціалізується на захисті бізнесу та роботодавців у трудових відносинах, а також представляє інтереси керівників товариств у трудових спорах.