Конституційний суд розблокував стягнення з державних органів витрат на правову допомогу адвокатів в судових справах

В діяльності АО WinnerLex дуже велику частину займає практика вирішення адміністративних спорів з органами державної влади та місцевого самоврядування. Це і податкові спори, такі як оскарження податкових повідомлень-рішень, і митні спори, такі як оскарження рішень про безпідставне збільшення митної вартості товарів, а також спори з органами місцевої влади щодо незаконності їх дій та рішень, в тому числі, у земельних відносинах. В деяких випадках також можуть виникати і господарські чи цивільні спори, стороною в яких виступає орган державної влади чи місцевого самоврядування.

Чинне процесуальне законодавство надає право стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, заявити про стягнення з іншої сторони, яка програла, витрати, понесені на оплату послуг адвокатського об’єднання з судового представництва, в тому числі, за рахунок державних органів, за недоліки роботи яких має фактично розплачуватись державний бюджет на підставі ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

АО WinnerLex завжди будує прозорі фінансові відносини з клієнтами і надає до суду усі документи на підтвердження понесених клієнтом витрат на правову допомогу, завдяки чому в усіх виграних справах суди присуджують нашим клієнтам компенсацію таких витрат на правову допомогу за рахунок іншої сторони, яка програла.

Після набрання рішенням суду законної сили витрати на правову допомогу адвокатів компенсуються клієнту на підставі відповідної заяви до органів Державної казначейської служби. І, як свідчить практика, виграти спір і отримати від державного органу грошову компенсацію понесених витрат на юридичні послуги, це є справді подвійне задоволення).

Однак у квітні 2020 року набрав чинності «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Прикінцевими положеннями якого дію ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України було зупинено до 1 січня 2021 року, що фактично означало блокування стягнення витрат на правову допомогу з державних органів та виконання інших судових рішень за рахунок коштів державного бюджету.

Але таке блокування виконання судових рішень за рахунок державного бюджету було оскаржено Верховним Судом до Конституційного Суду України, який 28 серпня 2020 року ухвалив рішення, яким визнав неконституційним абзац дев’ятий пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

У своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що принцип поділу влади (стаття 6 Конституції України) очевидно зазнає порушення, якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень.

Отже, забезпечення виконання остаточного судового рішення є позитивним обов’язком держави, проте оспорюваним положенням Закону № 553 унеможливлене здійснення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду до 1 січня 2021 року, що обмежує конституційне право особи на судовий захист.

Таким чином, Конституційний Суд захистив принцип обов’язковості судових рішень, з під дії якого наші законотворці чомусь намагалися вивести Державу, а також зберіг реальну можливість відшкодування за рахунок державного бюджету витрат на правову допомогу адвокатів.

Звертаємо Вашу увагу на те, що ця публікація не є юридичною консультацією і надається в інформаційних цілях. За наявності конкретної проблематики по публікації рекомендується отримання повної консультації нашими фахівцями.

 Авторське право на матеріал належить Адвокатському об’єднанню WinnerLex.

Передрук матеріалів статті без чіткого посилання компанію, а також джерело запозичення – є порушенням авторських прав і тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.