До чого нас веде етичний лібералізм?

Спроби надати своїй “активній життєвій позиції” загальну значимість сьогодні користуються великим попитом серед деяких громадян нашої країни. Але реальність така, що коли “природна делікатність” вступає в неабиякий конфлікт з природним нутром, всі ці спроби виявляються просто пилом пущеної в очі суспільству. А наслідки від такого спотворення істини, на жаль, позначається досить-таки вагомо, оскільки веде до масової деформації людей і позбавлення їх здатності духовно розвиватися. Тому я все частіше останнім часом замислююся над тим, якими етичними принципами повинно володіти суспільство? Кому ми довіряємо більше: чиї моральні устої абсолютні, хто ретельно вивчає дві сторони медалі, перш ніж перейти до судження? І що ми в результаті зможемо передати нашому майбутньому поколінню?

Ці і інші подібні питання не просто теоретичні – вони реальні. З цим пов’язана проблема, з якою ми не хочемо рахуватися, але з якою нам доводиться жити.

Важливість науки етики полягає в тому, що вона вступає в гру абсолютно у всіх сферах життя, класифікуючи поведінку людини на “добре” і “погано”. Саме етика керує суспільством до того, як закон набуде чинності. Тому наша поведінка і відносини є ключовим фактором впливу на інших.

Більшість соціологів співвідносять етику з цілісністю, як найважливішу і сильну зброю, яку може мати людина. Якщо ж цілісність будь-яким чином буде скомпрометована, то так само піддасться поневоленню і все життя людини в цілому. У зв’язку з цим, дуже важливо мати етичну основу, яку забезпечують особисті цінності, переконання, освіту, і яка дає змогу розглядати людину як чесну і заслуговуючу на довіру.

До недавнього часу можна було лише здогадуватися про реальні наслідки відсутності в Україні розуміння етики в суспільстві, в тому числі і у окремо взятих людей. Сьогодні ж, з тим як ми думаємо про мораль і моральність, відбувається щось неадекватне. Етика стала повністю не відповідати тому, що люди роблять насправді. Але, мабуть, найбільш вражаюче відкриття – це те, як на ній спекулюють більшість представників громадськості.

Найбільш гостро це питання піднімається в діяльності судді, як найважливішого представника юридичної професії. Сьогодні компетенція судді далеко не обмежується лише наявністю професійних навичок володіння і застосування норм законів. Сучасному суддівському суспільству були висунуті набагато більші вимоги, які виходять за рамки правових наук і включають в себе соціальний аспект. А саме, служителі Феміди повинні втілювати образ авторитету, який демонструє дотримання високих стандартів поведінки та відповідність моральним якостям. Тобто, мова йде про такі критерії професії судді як професійна етика і добропорядність.

Хочу звернути увагу, що кожен суддя, одягнувши на себе мантію, добровільно покладає на себе обов’язок дотримуватися цих критеріїв, у зв’язку з чим і складають присягу судді. Але, виникає питання: яка ж роль і призначення цього “ритуалу”? Чи є це “жестом доброї волі” або додатковою можливістю маніпулювати довірою людей?

На жаль, практика в Україні в більшості випадках свідчить про те, що дана суддею обіцянка “служити вірою і правдою” є чистою формальністю, яка не несе в собі будь-якого смислового значення.

Для порівняння хочу навести приклад колишніх студентів Гарвардської школи бізнесу. По закінченню навчання студенти добровільно і, що найголовніше, самостійно виявили бажання скласти присягу про етику до початку своєї професійної діяльності. Такий рішучий крок студенти пояснювали величезним бажанням реабілітувати сучасне уявлення про професійні якості людини, в яких особливе місце повинно бути відведено розумінню моральних принципів і їх безпосередньому втіленню. І не останню роль в цій студентській ініціативі зіграв сам процес навчання, в якому брав участь кваліфікований і компетентний викладацький склад.

Ні для кого не секрет, що рівень якості закордонної освіти, в тому числі і юридичної, значно відрізняється від того, який існує в Україні. Основна відмінність в освітніх підходах, наприклад, в таких країнах як США, Англія, Канада, Швейцарія, Німеччина, полягає в демократичності, толерантності і професіоналізмі викладачів і діячів науки. Лектор ніколи не дозволить собі поставити студента в незручне становище, якщо він чогось не знає, не відмовить йому в часі або навіть у зустрічі для роз’яснення питань, що виникли по навчальному матеріалу.

Безумовно, найважливіше в навчанні це те, з якими професійними знаннями і навичками покине стіни університету студент. Але, по мимо цього, студент також переймає певну модель поведінки, яка в подальшому відображається на його діяльності як професіонала. Питання тільки який приклад піднесе викладач для свого учня?

Особиста і професійна етика співвідносяться з одними і тими ж цінностями і переконаннями. Ці дві області грунтуються одна на одній. Тому якщо є помилки і недоліки в одній області, це неодмінно позначиться на інший.

Як показує практика сьогоднішніх днів наукової-викладацької та юридичної діяльності, сучасне розуміння етики в Україні, мабуть, виходить з “нормативного лібералізму”. В результаті, вітчизняні вузи не здатні забезпечити суспільство повноцінними кваліфікованими фахівцями, а по можливості, прийняття суспільно важливих рішень виявляються в руках діячів які позбавлені здорового розуміння речей і які керуються жадібними бажаннями і потребами.

Етика – це один із способів забезпечення ефективного і дієвого функціонування всієї держави, без якого побудувати сучасне демократичне суспільство, в якому панує атмосфера поваги до правових традицій і законів, буде неможливо. Зрозуміло, між теоретичною етикою і практичним її застосуванням є і будуть існувати розбіжності. Але, я цілком переконана і вважаю, що прийняття етичного рішення, має більше спільного зі здоровим глуздом, з тим, що правильно, і з тим, що допомагає людині виходить за межі своїх вузьких особистих інтересів.

Як казав Достоєвський: “Є три речі, яких боїться більшість людей: довіряти, говорити правду і бути собою”. Але всі ці три складові – довіра, чесність, компетентність – основа, на якій тримається добробут і майбутнє всієї країни. І оскільки поняття етики є досить суб’єктивним, повертатися до обговорення цього питання ми будемо ще не раз …

Стаття написана Партнером Адвокатського об’єднання WinnerLex Наталією Ковалко для сайту www.obozrevatel.com

Звертаємо Вашу увагу на те, що ця публікація не є юридичною консультацією і надається в інформаційних цілях. При наявності конкретної проблематики по публікації, рекомендується отримання повної консультації нашими фахівцями.

Передрук матеріалів статті без чіткого посилання на ім’я автора і компанії, в якій автор працює, а також джерело запозичення – є порушенням авторських прав і тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.