31 жовтня Верховна Рада нарешті прийняла закон, яким скасувала необхідність сплати судового збору за подання апеляційних чи касаційних скарг на ухвали у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця при виконанні рішень суду в цивільній справі.

Цікавим є те, що зазначені зміни з’явились на виконання рішення Конституційного Суду від 13 травня 2024 року у справі про обов’язковість судового рішення за конституційною скаргою фізичної особи. 

Кейс, з якого все почалось

Ще у 2013 році мала місце справа, коли громадянин отримав рішення суду та виконавчий лист про стягнення грошових коштів з боржника, але виконання рішення так і не відбулося. Оскаржити бездіяльність державного виконавця також не вийшло, оскільки суд першої інстанції вважав строк на подання скарги пропущеним, а апеляційний та касаційний суди відмовились розглядати скаргу без сплати судового збору, що передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу.

Тож заявник звернувся до Конституційного Суду із клопотанням, в якому зазначав, що норми Закону про судовий збір порушують його право на судовий захист та на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця  та не забезпечують виконання державою судового рішення й контролю за його виконанням.

Висновки Конституційного Суду при розгляді скарги

Розглядаючи скаргу, Конституційний Суд України дійшов висновку, що має місце обґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов’язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. 

Наведений випадок свідчить про те, що в даному випадку, держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення. Має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

Конституційний Суд вказав також, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети вчинення правосуддя – захисту прав і свобод.

За результатами розгляду конституційної скарги громадянина, Конституційний Суд визнав неконституційними норми Закону про судовий збір, які передбачають сплату судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності при виконанні рішень суду в цивільній справі. Також, цим рішенням Конституційний Суд поклав на Верховну Раду обов’язок привести зазначене нормативне регулювання у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Ефективність конституційної скарги

Зазначене рішення Конституційного Суду та внесення на його підставі змін до законодавства є прикладом дієвого характеру інституту конституційної скарги громадянина. 

Реагуючи на висновки Конституційного Суду, держава прибрала перешкоди реалізації права громадян на доступ до суду та підвищила ефективність судового контролю за виконанням судових рішень.

А висновки мотивувальної частини рішення беззаперечно будуть використовуватись правниками у справах щодо дотримання принципу обов’язковості судових рішень.