Фіктивний контрагент: перша судова практика верховного суду у податкових спорах
25.01.201816 січня 2018 року Верховний суд прийняв Постанову у справі № 2а-7075/12/2670, якою касаційну скаргу платника податку залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін.
Предмет спору полягав у тому, що податковим органом було донараховано платнику податків податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, у зв’язку з тим, що здійснювані господарські операції з контрагентом не мали реального характеру. Такий висновок податковим органом було зроблено у зв’язку з тим, що відносно директора контрагента був наявний вирок суду у кримінальній справі за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).
Дослідивши обставини справи, Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і вказав, що всі первинні документи контрагента є неналежними, оскільки вони підписані директором, який ніякого відношення до вказаного підприємства не має, що встановлено вироком суду.
Посилаючись на стару позицію Верховного суду України, яка була викладена в Постанові від 01.12.2015 року у справі № 826/15034/14, Верховний суд відмітив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Таким чином, судова практика у даній категорії спорів залишилась незмінною.
Звертаємо Вашу увагу на те, що ця публікація не є юридичною консультацією і надається в інформаційних цілях. При наявності конкретної проблематики по публікації, рекомендується отримання повної консультації нашими фахівцями.
Авторське право на матеріал належить Адвокатському об’єднанню WinnerLex.
Передрук матеріалів статті без чіткого посилання на ім’я автора і компанії, в якій автор працює, а також джерело запозичення – є порушенням авторських прав і тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.