Непростий шлях розмитнення: від декларації до судового рішення
26.12.2019
Українським імпортерам добре відомо, що розмитнення товару схоже на певну лотерею із встановлення митної вартості – ніколи не можна бути впевненим заздалегідь, чи буде відмова у розмитненні, чи буде завищено митну вартість, відправлено зразки до лабораторії чи взагалі потрібно одразу готувати позовну заяву.
Причому позитивна статистика судових рішень у подібних справах однозначно стверджує про численні перевищення митниками своїх повноважень або про власне трактування Митного кодексу України.
До Вашої уваги пропонується публікація адвоката АО WinnerLex Вікторії Чехути у виданні Юрист&Закон саме з цих актуальних питань.
Розмитнення товарів, які ввозяться на територію України, виглядає з боку діючого законодавства України досить легким та зрозумілим на перший погляд. Однак, як це відбувається на практиці та які рішення приймаються митними органами, показує кількість карток відмов та підвищення митної вартості товарів, а також вивчення судової практики.
Покупець, який ввозить товар на територію України, повинен надати пакет документів до митного органу та вказати ціну контракту, на підставі чого має встановлюватися відповідна митна вартість товару. І з цього моменту починається все найцікавіше.
Декларант надає митному органу необхідні документи, відповідно митниця повинна дослідити всі документи та розмитнити товар. Однак, як дуже часто буває, декларанту відмовляють у митному оформленні з підстав, які наводить митний орган в картках відмови, зокрема, що було виявлено «розбіжності» у поданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості. Тому митна вартість товару визначається за другорядним методом, а найчастіше за шостим – резервним. Основним же методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною контракту (вартість операції).
Митний кодекс України передбачає 4 підстави, коли митниця має право відмовити декларанту в заявленій ним митній вартості:
1) невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
На практиці найчастіше застосовується лише 2 підстави: ненадання всіх документів відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 53 Митного кодекса України та неправильно обраний декларантом метод.
Якщо суб’єкт заявив за першим методом, то у митниці залишається лише одна підстава для відмови – ненадання всіх документів.
Огляд судової практики Верховного суду показує, що під час розгляду митних спорів, виявлені розбіжності у документах, які подаються декларантами до митних органів, не є підставами для коригування митної вартості товарів, а тому рішення митних органів щодо підвищення митної вартості товарів є незаконними та необґрунтованими.
Так, Верховний суд у своїх постановах від 26.02.2018 року по справі № 804/1405/15 та від 21.02.2018 року по справі № 820/17417/14 зазначив, що «митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».
Верховний суд в постанові від 27 березня 2018 року по справі № 814/1213/16 (адміністративне провадження № К/9901/36850/18) вказав: «Сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, як таких, що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару».
Отже, розбіжності, на які вказують митні органи в картках відмови, є суто формальними та несуттєвими, які ніяким чином не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів, що свідчить про безпідставність витребування митницею додаткових документів, визначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.
Митні органи під час розгляду судом справ про оскарження коригування митної вартості товарів наполягають на тому, що розбіжності, які були в документах наданих декларантом, є суттєвими, однак не надають ніяких доказів своїм твердженням.
Або, як приклад, якщо декларантом надано повний пакет документів для розмитнення товару, який ввозиться на територію України, митний орган в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилається на відсутність документів щодо страхування оцінюваного товару. Однак за деякими умовами поставки Інкотермс, наприклад FOB, страхування може і не здійснюватися.
Крім того, митний орган дуже часто посилається на такі недоліки, як відсутність в документах підтвердження витрат на транспортування товару, оскільки відповідно до положення пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та вимагають від декларанта підтвердження понесених транспортних витрат після перетину кордону України.
Суди не приймають до уваги ці «порушення» та вважають, що вони є безпідставними, й відповідно такі рішення про коригування митної вартості товарів скасовуються (справа № 803/49/16 та № 803/1366/16 від 20.02.2018 року).
Також митними органами при винесенні рішень про коригування митної вартості товарів не враховується, що під час поставки товару на умовах Інкотермс групи С (CFR, CIF, CPT, CIP) та групи D (DAT, DAP, DDP) транспортування здійснює продавець, відповідно витрати належать до вартості (ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари), а тому не є складниками митної вартості товару.
Крім того, при визначенні митної вартості товарів митним органом дуже часто використовується цінова інформація з центральної бази даних ЄАІС, тому що вартість заявлених товарів, на думку митниці, є нижчою ніж ті ціни за аналогічні товари, які вже є в єдиній автоматизованій інформаційній системі.
Судами неодноразово зверталась увага митних органів на те, що це не є і не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України.
Однак, як свідчить судова практика, іноді все ж таки ці підстави є вирішальними для митниці при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Як приклад, представниками митниці запитуються додаткові документи на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та зазначається, що «у зв’язку із спрацюванням профілю ризику щодо ймовірного заниження рівня митної вартості товару». Про що це свідчить? Що митний працівник в своєму запиті спирається не на документи, які подано до митного оформлення, а на наявну цінову інформацію, яка є в «базі» митного органу, що є цілком безпідставним.
Єдина автоматизована інформаційна система, якою в своїй роботі користуються митні працівники, взагалі закрита для вільного доступу і відповідно декларанти не можуть довести задекларовану митну вартість товару.
Інформація, яка міститься в Центральній базі даних ЄАІС щодо вищого рівня цін за аналогічні товари може слугувати підставою для митного органу в корегуванні наданої декларантом митної вартості товару та витребування додаткових документів, щоб спростувати цей сумнів. Однак це не може бути єдиною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про корегування.
Так, Верховний суд у своїх постановах від 14.08.2018 року по справі № 820/9195/15 та від 28.08.2018 року по справі № 810/3879/17 зазначив: «сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів».
Виходячи з аналізу судової практики Верховного суду, митні органи в своїй роботі допускають численні помилки, а й інколи зловживають своїми правами під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
Митні органи необґрунтовано запитують додаткові документи, аргументуючи, що їх надання необхідно начебто для усунення розбіжностей у поданих декларантом документах, які однак є несуттєвими і зазвичай взагалі формальними, або не мають документального підтвердження певних витрат, які декларантом взагалі не проводилися або такі витрати не є складниками митної вартості товарів або не входять до неї.
Дії митних органів призводять до неправомірних відмов в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та прийняття рішення про корегування, які судом в більшості потім скасовуються.
Відповідно до рішень судів щодо скасування рішень про коригування митної вартості товарів та підняття ввізного мита в 80% від загальної кількості судових справ вирішуються на користь декларанта, незаконні рішення митних органів визнаються такими, що винесені з порушенням діючого законодавства та скасовуються судами.
Однак, отримати рішення про скасування судом незаконних рішень про корегування митної вартості товарів, які виносяться митними органами, це тільки перший крок. Після винесеного рішення та набрання чинності необхідно повернути декларанту грошові кошти, які було безпідставно сплачено до державного бюджету внаслідок підвищення митної вартості товару.
Оскільки судом виноситься рішення про скасування рішення про підвищення митної вартості товару та визнання його протиправним, що ж роботи з грошовими коштами, які було сплачено декларантом?
Порядок та умови повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів, встановлено діючим законодавством та врегульовано нормами Митного кодексу України, Податковим кодексом України та нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України.
Відповідно до частин 1-4 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України та статті 301 Митного кодексу України.
Процедура проведення повернення митних та інших платежів та/або надмірно сплачених до бюджету встановлена Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених митних платежів, затверджено наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року № 643.
Після набрання чинності рішення необхідно його отримати та підготувати заяву в довільній формі.
До заяви необхідно додати завірену належним чином копію рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України щодо коригування митної вартості товарів та завірену копію митної декларації на підставі якої розмитнювався товар. При цьому слід пам’ятати, що наявність податкового боргу може стати причиною відмови митним органом в поверненні грошових коштів і це стане можливим лише за відсутності податкового боргу у декларанта.
Митний орган готує протягом двадцяти днів висновок та приймає рішення про повернення грошових коштів декларанту, які перераховуються на поточний рахунок, який вказує декларант в своїй заяві про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
Що ж є основою «програшу» судових справ митними органами?
По-перше, це відсутність допустимих доказів, оскільки основними підставами для коригування митної вартості товарів, які зазначає митний орган є «заявлена декларантом митна вартість товарів є нижчою у порівнянні з інформацією щодо ідентичних або подібних товарів, наявних в базі даних спеціалізованого комплексу ЄАІС «цінова інформація» та «спрацювання системи управління ризиками». Як зазначають суди в своїх рішеннях, ця інформація несе в собі допоміжний інформаційний характер, а отже не може слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
По-друге, судами в більшості рішень зазначається, що митні органи не конкретизують, з яких причин запитувались додаткові документи та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів.
Підсумовуючи питання оскарження в судах рішень про коригування митної вартості товарів, хочу зауважити на тому, що ця проблема існує і, на жаль, вона не вирішується навіть судами України, які приймають рішення на користь декларантів.
Натомість митні органи продовжують «політику» щодо надходження до бюджету грошових коштів внаслідок збільшення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України. Мною було досліджено справи, які було розглянуто як на користь декларанта, так і на користь митного органу. Однак, не всі рішення про корегування митної вартості товарів оскаржуються до суду, й відповідно не всі кошти, які було надмірно сплачено до державного бюджету повертаються декларанту. Процес розгляду судами подібних справ є в значній мірі довготривалим процесом, крім того деякі декларанти не бажають витрачати свій час на доказування своєї правоти в суді або витрачати кошти на захист порушених прав.
Внаслідок таких неправомірних рішень державний бюджет України кожного року постійно поповнюється за рахунок таких рішень митних органів, а працівники митних органів продовжують наповнення бюджету в такій спосіб та виносять неправомірні рішення про корегування митної вартості товарів.
Підсумовуючи практику судів України та ситуації, яка склалася на сьогоднішній день при розмитненні товарів, хочу зазначити наступне.
Вирішити цю проблему можливо тільки в разі, якщо митні органи будуть підходити до цих питань не формально і не з метою наповнення державного бюджету України, а насамперед діючи в межах діючого законодавства з суворим дотриманням його вимог та норм.
Тому виникає гостра необхідність щодо вдосконалення митного законодавства в цьому напрямку, а також розробка та застосування на практиці нових механізмів, які будуть направленні на спрощення процедури митного контролю та митного оформлення, а також мінімізації людського фактору, яким під силу знизити кількість винесених неправомірних рішень щодо коригування митної вартості товарів та зменшити навантаження судів щодо розгляду вказаної категорії митних справ.
Головна